Практична робота "Маківка 1915: Битва, яка сформувала націю"

 

Усуси на г. Маківка

Мета: 

Освітня: проаналізувати перебіг та історичне значення боїв за гору Маківка навесні 1915 року як першого великого збройного зіткнення Українських січових стрільців (УСС) у складі австро-угорської армії проти російських військ.

Развивальна: розвивати навички роботи з історичними джерелами (карти, спогади учасників, документи), критичного аналізу інформації, встановлення причинно-наслідкових зв'язків та формування власних обґрунтованих висновків.

Виховна: сприяти осмисленню ролі легіону УСС у процесі національного самовизначення та формування модерної української нації, виховувати повагу до боротьби за незалежність України.

Хід роботи

І. Аналіз першоджерел та спогадів учасників Опрацюйте історичні джерела, та дайте відповіді на запитання:

1) Якими були мотиви та моральний дух українських добровольців під час боїв?

2) Як оцінювало дії УСС австро-угорське командування?

3) На підставі наведених нижче свідчень сформулюйте 3-4 тези про історичну роль легіону УСС і трагізм становища, у якому він опинився під час воєнних операцій проти російської армії.

Документ1.  Спогади сотника Дмитра Вітовського, 

«Здавалося гора жиє, рухається, віддихає – а то з кожним її віддихом пропадало життя десяток людей. Так минала година за годиною. Це був третій пам’ятний день Московського наступу на Маківку. Змагались дві сили. Одна сказала: за всяку ціну візьму – а друга відповіла: за всяку ціну не віддам. Цілий перший курінь і сотні Мельника та Будзиновського з 2-го куреня були там на горі. Моя сотня й сотня Левицького була ще з Грабівці з резерві. Свіжа московська батарея установилась за горою Клива, почала нагально бомбардувати село Грабовець. Її ціль – не допустити резерви на Маківку».  

Документ 2. З щоденника четаря Василя Кучабського 

Здригалися гори від вибуху (гарматних) стріл, раз у раз піднімалося могутнє «Гурра» з стрілецьких молодих грудей. Молоді кільканадцятилітні стрільці-добровольці кидалися в рукопашному бою на великих ростом сибіряків.Перемога затягалася, аж під час третього стрілецького наступу москалі не витримали – пішли в розтіч і покинули верх гори Маківки. Лишилися гори трупів – між ними побіч себе могутній ростом москаль та 15-літній стрілець невідомого прізвища, котрі закололи себе в рукопашному бою".

Документ 3. Львівська газета «Діло», травень 1915 р.

«Маківка – це перший крок на тому шляху, по якім українська нація зі стану пасивності переходила до стану активності. Битва на Маківці – це перша велика спроба галицьких українців стати самим активним чинником історії, творцями своєї будучини»

Документ 4. Звіт командування 55-ї австрійської дивізії щодо бою на г. Маківка. 

«У дводенних боях вдалося ворогові добути частину становищ нашого відтинку, що боровся по-геройськи. Аж тут, у найгрізнішому моменті з’явилися українці. Нехай коштує, що хоче, відвічний ворог мусить бути відбитий! Зі запалом, одушевлені правдивим патріотизмом, з розмахом як шумна буря, якій ніщо опертися не може, кинулися молоді хоробрі сини тієї країни в обороні рідної землі на ворога й приневолили його залишити те, що він вважав за здобуте. Небезпеку усунено. Українські Стрільці двічі рішили бій у нашу користь. Вони можуть гордо дивитися на свої подвиги, бо повсякчасно залишиться в історії слава їхніх хоробрих подвигів, та золотий лавровий листок в історії їхнього народу. Боротьба була важка і вимагала жертв. Тим, що залишилися в живих, висловлюємо нашу щиру подяку й наш подив. Героям, що поклали свої голови і віддали останню краплину крови, тим, що не можуть уже радіти перемогою, присвячуємо на вічну пам’ять цю згадку. Українці! З великою гордістю можете глядіти на Ваші найновіші геройські подвиги. Кожний мусить славитися приналежністю до Вашого корпусу, бо він матиме право назвати себе вибраною частиною».

Документ  5. Зі спогадів четара УСС Степана Ріпецького

 «Найбільше докучав брак одягу, взуття і зброї, та взагалі військового спорядження. Австрійська військова команда видала усусам зі своїх магазинів тяжкі, без ременів, старої системи рушниці Верндля на один стріл і то в недостатній кількості. Для багатьох добровольців не вистачило одягу і взуття. Виходили далеко за місто на вправи у зовсім подертих черевиках. Але завдяки енергії і жертовній праці І. Боберського та його співробітників ці великі труднощі були значною мірою подолані. Незважаючи на згадані труднощі - загал стрільців тримався бадьоро. Могутня сила духовного піднесення переборювала всі нестачі та перешкоди».

Документ 6. Спогади учасника розвідувальної операції в Карпатах, січового стрільця Миколи Опоки. 

 «Комендант стежі (розвідки) вістун (підстаршинське військове звання в УСС) Степан - після страшно тяжкого маршу в снігах - підповз під російські позиції, звідки почув українську мову. Він насторожує вуха, нерухомо лягає на сніг, цілком перетворившись на слух. Долетіли до нього рідні слова. Він завмер, слухав. Тепер слово вже можна розуміти, вітер сильніше доносить голос. І вістун чує: “...Нене рідна, нене старенька, як же ти це зносиш!..” Степанові вдарила кров у голову, щось стиснуло серце, підняло груди. Він не витримав, забувся, вибухнув: “Братику, та ж я також...” - “Ей, австрієц, плі!”... Трах, тарах, тарах, залопотів ліс, а відгомін відбився кілька разів від гострих скель... Недалеко від розстрільної лежав Степан, над ним спинився його ворог... Вістун прощався з ясним світом, краєчком синього неба, тремтливими галузками ялиць. Над ним стояв його брат, тепер ворог, може, вбивця, а той шепотів йому: “Мамо, нене, прощай”. “Ворог” схилився й замкнув йому очі».

ІІ. Творче/дискусійне завдання  Напишіть коротке есе-роздум (8–10 речень) на тему: "Чому битва за гору Маківка вважається символом народження модерної української нації та українського війська, попри те, що вона була лише епізодом Першої світової війни?"

Меморіал на горі Маківці